Казкотерапія стає дедалі популярнішою.

Спокон віків серед українців побутує думка – без ременя дитину не виховати. Такі солдатські методи стали справді популярними, і навіть сьогодні в інтелектуально розвиненому суспільстві поширені серед багатьох. Натомість, за кордоном вже багато років пропагують виховання дітей без застосуванні фізичного чи морального тиску. Наразі це віяння стає популярним і серед українських батьків. Казка – мова, яку розуміє дитина
Казкотерапія – це спосіб об’єктивізації проблемних ситуацій, іншими словами, це створення особливої казкової атмосфери, яка робить мрію реальністю, огортає все навколо передчуттям дива, допомагає дитині боротися зі своїми страхами і вийти з неї переможцем, а головне – надає малюку почуття впевненості й захищеності.
Чи не найцікавішим методом виховання дитини можна назвати казкотерапію. Коли утворюють зв’язок між сценарієм казки та поведінкою людей у реальному житті. Дитина, беручи приклад з улюблених героїв, ототожнює і себе з ними, врешті, робить висновок, як правильно чинити.
Казка може стати чудовим інструментом для педагога, психолога, батьків, з її допомогою легше знайти спільну мову з дитиною. Дорослим це необхідно, адже вони часто не можуть зрозуміти власних малят.

– Про казкотерапію прочитала в одному з журналів для матері й дитини. Спершу недооцінила цей метод, та згодом переконалася, що він насправді дієвий, до того ж цікавий для дитини, – ділиться досвідом чернівчанка, мати трирічного Дмитра Олена Маркович. – Його суть в тому, що коли дитина не хоче чогось робити, або чинить неправильно, не сварити, не змушувати її і тим паче не застосовувати силу, а вигадати казку, в якій герой дуже схожий на ваше маля і потрапив в аналогічну ситуацію, з якої виходить прийнявши правильне рішення. Дитина обов’язково поставить себе на місце героя і надалі намагатиметься наслідувати його вчинок. Наприклад, мій син був дуже сором’язливим і через це не вітався з продавчинею в магазині, вона його виховувала, та це не діяло. Тож я вигадала казку, що в нашого котика є друг зайчик, і ось вони разом пішли в магазин і так гарно привіталися з продавчинею, що вона їм дала найсмачніші цукерки. Почувши цю просту казочку мій Дмитрик відразу зробив висновок і сказав, що тепер, як котик з зайчиком, буде гарно вітатися. Найголовніше в цьому, що дитина самостійно приймає рішення. Спочатку здається, що вигадувати казки важко, та не треба надумувати щось особливе.

Як створити терапевтичну казку
1. Необхідно обрати героя, близького дитині за статтю, віком, характером, щоб навіть його ім’я було схожим.
2. Описуємо життя героя у казці так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.
3. Відтворюємо в оповіді проблемну ситуацію, відповідну до реальної, яку переживає дитина.
4. Шукаємо з героєм способи розв’язання проблеми супроводжуємо коментарями, показом ситуації з різних поглядів.
5. Робимо висновок, долучаючи до цього дитину.

Як лікують герої?
Найбільшою перевагою казки є те, що вона не має вікових обмежень. Доведено, що читати казки необхідно навіть коли немовля ще в утробі матері.
Завідувач науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи ІППО Чернівецької області Діана Романовська пояснює, що казки позитивно діють на дитину у будь-якому віці. Єдине, їх треба підлаштовувати під рівень розвитку, тобто якщо дитина маленька, сюжет не має бути надто складним. У старшому віці казки стають притчами, які також мають життєві лінії, котрі вчать моралі. Дитяча самосвідомість не сформована аж до 12-14 років, до цього вона не знає, як правильно чинити, тож треба підказувати і робити це акуратно, аби не викликати спротив.

– Казка – необхідний інструмент для виховання дитини. Вона не просто розвиває фантазію, мислення, а відтворює моделі життя – сценарії, з яких дитина може переймати форми поведінки, розрізняти, що добре, а що погано, – запевняє пані Діана. – Казки можна просто читати, це ніби пояснювати мовою зрозумілою дитині, як чинити в тій чи іншій ситуації. Тому малюки і так люблять фольклор. Інший спосіб спілкування казкою дещо складніший, його й називають “казкотерапією”, коли в дитини вже є певна психологічна проблема. Зазвичай це брак соціального досвіду. Фольклор допомагає вилікувати душу, формувати свідомість, самосвідомість, адже маленька дитина ще навіть не знає, як думати. Часто батьки не розуміють, як допомогти дитині, вважають, що складати казки з такою метою важко. Є спеціалісти, психологи-практики, шкільні психологи, якщо до них звернутися, вони допоможуть, порадять, як займатися з малям, як складати повчальні казки.

Напевно, багато батьків не повірять, що таким ліберальним методом, як казкотерапія, можна виховати дітей. Це можливо, та вимагає зусиль, витрачання часу. Проте це ідеальний варіант сформувати малюка гармонійним, навчити його самостійно приймати рішення. Маючи таку моральну підготовку, дитині буде легше прижитися в соціумі, в дитсадку та школі. Чимало всесвітньо відомих казкарів написали свої шедеври спочатку для своїх рідних дітей.

Фізкультура з казкою
Примусити непосидючих дітей виконувати щось заплановане досить важко. Чи не найбільша проблема навчити їх робити ранкову зарядку. Врешті, батьки цим особливо не переймаються. Тому весь тягар фізичного виховання зазвичай лягає на плечі вчителів фізкультури та вихователів дитсадків.
Казка допоможе побороти сором’язливість та капризування дитини
За словами вчителя фізичної культури в молодших класах Валерія Назаренка, на фізкультурі з учнями молодшої школи вкрай важко, вони непосидючі, постійно бешкетують, тому аби навчити їх виконувати ту чи іншу вправу, доводиться вигадувати різноманітні небилиці, казочки, співанки та віршики, якими супроводжуються комплекси вправ.
– Якщо вигадувати такий фізкультурний фольклор, дитина йде на урок з великою охотою, під час фізкультури в неї хороший настрій, вона задоволена, – каже Валерій Миколайович. – Та є одна умова, аби дітям подобалось, необхідна часта зміна вправ під час багаторазового повторювання рухів.

Ірина БЄЛОВА