Психолог: як підготувати дитину до школи.

Батьки можуть полегшити або, навпаки, ускладнити процес адаптації дитини до школи. Про складові успішного шкільного життя — дитячий і сімейний психолог Наталія ДМИТРІШЕНА.
1 вересня — особливий день, який для першокласників та їхніх батьків знаменує перехід на абсолютно нову сходинку, крок у доросле життя. Перший клас — подія і випробування не тільки для малюка, але й для всієї родини. Саме батькам відводиться важлива роль, адже в їхніх силах полегшити або навпаки, ускладнити процес адаптації дитини в школі.Ракурс: Наталіє Василівно, які важливі складові успішного шкільного життя?

Н.Дмитрішена: Найважливіше, що я хотіла б зауважити — це те, що в школу йде вся родина. Дитина сідає за парту, але батьки також починають вчитися в школі. Відповідно мама і тато мають налаштувати свій режим дня так, щоб не тільки знайти час допомогти дитині або перевірити домашні завдання, а й якимось чином зняти напругу після робочого дня. Адже для дитини школа — це не тільки розумове, а й психологічне навантаження. У першокласника обов’язково має залишатися час на відпочинок і прогулянки.

Наступний важливий момент — це стосунки з першою вчителькою. Я б радила батькам не тільки самим обирати першого педагога для їхньої дитини, дуже важливо, щоб учитель подобався вашому першокласникові. Адже в цьому віці авторитет вчительки для школяра дуже великий, іноді навіть більший, ніж батьківський. В жодному разі не критикуйте при вашому синові чи доньці викладача. Дитині буде важко слухатися людини, яку його батьки не поважають.

Є моменти, які я б також не радила упускати. Заздалегідь попросіть вчительку показати клас, подивіться освітлення. Прогуляйтеся біля школи. Покажіть дитині парту, де вона сидітиме. Їй так буде набагато спокійніше — прийти у вже знайоме місце. Кожен батько хотів би, щоб його дитина сиділа за першою партою, але коли її відсаджують подалі, в дорослих виникає злість або антипатія до вчительки. Здавалося б, дрібні нюанси, але вони дуже важливі в побудові ланцюжка і взаємин школи з родиною, батьків — з учителем, класу — з дитиною. Мудрі батьки мають прийти до вчителя заздалегідь, пояснити, що їхня дитина або погано бачить, або має низький зріст або не зовсім уважна і гіперактивна, або … (вставте вашу версію). Це стимулюватиме вашого малюка до отримання знань, адже хто у нас сидить зазвичай за останніми партами? Правильно, двієчники і телепні. Якщо батьки хочуть, щоб дитина добре вчилася, вони повинні враховувати ці психологічні нюанси і характер сина чи доньки.

Щоб зняти напругу і тривогу в першокласника, розкажіть вчительці при малюку, який він у вас чудовий, похваліть за щось. Таким чином батьки відразу дають позитивний посил, налаштування вчительці — «моя дитина талановита». У будь-якому разі я б радила батькам знайти найкращі сторони в дитині і піднести їх вчительці. Не забувайте вдома також хвалити малюка: «Слухай, ти так швидко думаєш, як тато», «акуратно пишеш, як мама». Підкреслювати, що малюк бере від мами і тата найкраще. Навчіться гідно приймати й невдачі малюка. Адже так ви навчите його приймати поразки. Не прагніть завищувати вимоги, сподіваючись, що дитина прагнутиме до кращого. Це може тільки підірвати її впевненість у собі. Особливо болючим для самолюбства малюка є порівняння з іншими дітьми. Якщо ви хочете стимулювати вашого сина чи дочку, порівнюйте їхні досягнення з тими, які були в минулому, підкреслюючи, що вони багато чого досягли, а за бажання можуть досягти більшого: «Дивися, сьогодні ти набагато швидше впорався з домашнім завданням, ніж учора».

Крім того, до моменту вступу до школи дитина повинна бути досить самостійною. Адже розвинута дитина і готова до школи дитина — ці поняття не тотожні. Якщо ваш малюк вміє швидко читати, але не здатний зав’язати шнурки і скласти портфель, перебування в школі ускладнюватиметься безліччю неприємностей.

Ще один важливий момент — це батьківський настрій. Часто початок шкільного життя батьки сприймають не зовсім позитивно, передаючи свій настрій майбутньому першокласнику. Дуже правильно налаштовувати дитину на позитив: будеш вчитися — станеш знаменитим інженером, пожежником, комп’ютерником… (тим, ким мріє бути ваш малюк). Наприклад, відомий психолог і педагог Шалва Амонашвілі, заходячи в клас, вітався зі своїми учнями таким чином: «Здрастуйте, майбутні поети, вчені, музиканти!», — підкреслюючи, що всі діти — талановиті без винятку. Потрібно пояснювати, що школа потрібна для того, щоб ти, доню (синку), стала найкращим кухарем або чудесним перукарем… Головне, що має отримати дитина від школи: навчитися отримувати знання і задоволення від навчання; навчитися дружити, стати впевненою в собі, у своїх здібностях і можливостях.

І головна умова успішного навчання — це не формування потреби визубрити щось, а розвиток так званого «допитливого розуму» . Власне кажучи, всі діти мають спочатку такий розум, а ось завдання школи і батьків — цю допитливість підтримувати, а не пригнічувати.

Батьки також мають пам’ятати, що повноцінний сон дуже важливий не тільки для успішної адаптації в школі, але і в цілому для психологічного і фізичного здоров’я малюка. Режим має бути побудований так, щоб дитина могла спокійно зробити всі ранкові ритуали, обов’язково поснідати. Адже поспіх породжує зайву тривожність у малюка і страх запізнитися до школи.

На початку шкільного шляху можна сказати дитині, що іноді у її вчительки може бути інший настрій, не такий хороший, як хотілося б. І якщо вона сьогодні злиться, це не означає, що вона сердиться на тебе, просто у неї поганий настрій, може, вона погано себе почуває або її хтось засмутив. У цьому разі їй потрібно допомогти, можливо, тихіше поводитися.

Ракурс: Чи можна і чи потрібно першокласника відразу ж віддавати в нові секції та гуртки? Це велике навантаження для малюка чи спорт покращує адаптацію?

Н.Дмитрішена: Звичайно, все індивідуально. Але все ж не варто відразу ж віддавати дитину в кілька гуртків або секцій. Це може стати непосильним навантаженням, а також зайвим стресом для малюка. Наслідком можуть стати поганий сон, проблеми зі шлунково-кишковим трактом. Неспокійний сон, пригнічений настрій, втома навіть після невеликих навантажень, образливість, плаксивість або агресивність, неуважність, відсутність впевненості в собі, прагнення до самотності є основними ознаками стресового стану у дітей.
Нехай ваш першокласник спочатку адаптується в школі, заведе нових друзів, відчує себе компетентним, ось тоді й можна додавати навантаження. Адже якщо дитині нелегко дається шкільна наука, вона більше часу приділяє домашнім завданням, тому постає питання: наскільки буде правильним навантажити її ще додатковими заняттями? Спорт потрібно вибирати дуже обережно і правильно. Плавання, наприклад, корисне більшості, адже сприятливо впливає на поставу дитини. Заняття спортом також показані для гіперактивних дітей. Це хороша зміна діяльності і зміцнення хребта. Ось тільки рекордів вимагати не слід.

Ракурс : То що ж позитивне, корисне, добре батьки мають сказати своєму першокласникові на порозі шкільного життя? Яке дати йому напуття?

Н.Дмитрішена: Напуття «Поводь себе добре!», «Слухай вчительку!» і «Не відволікайся на уроках, інакше будеш погано вчитися!», що часто даються батьками на порозі школи, не можна вимовляти в жодному разі! Адже ваша дитина робить крок у нове і незвідане, до того ж вона зовсім не збирається поводити себе погано, відволікатися чи пустувати. Навпаки, вона сповнена благих планів і добрих надій. Дитина здатна з цих фраз почути лише погрозу і таким чином програмує себе на негатив.

Потрібно давати прості алгоритми дій, які здаються очевидними нам, дорослим, але малюки часто в цих ситуаціях губляться: «Якщо чогось не зрозумів, підніми руку, запитай», «Якщо хочеш в туалет, підніми руку і скажи: «Можна вийти?» і т. д. Ці прості слова забезпечать дитині відчуття впевненості і безпеки. Але не варто перевантажувати сина чи доньку навіть конкретними порадами, адже коли їх багато, голова може піти обертом, трьох-чотирьох буде достатньо.

Головне — батьки і близькі мають показати дитині свою любов і безумовне прийняття. Першокласник має бути впевнений, що тато з мамою, бабусі й дідусі, брат і сестра любитимуть його незалежно від шкільних успіхів або невдач. Обійміть вашого змужнілого малюка перед шкільним порогом, поцілуйте, ще раз скажіть, як його любите і як радієте і пишаєтеся тим, що він вже виріс, що він — першокласник!

Джерело: http://ua.racurs.ua/