Що робити, коли дитина не слухається і капризує.

Ще недавно ваша дитина була крихітною. У турботу про неї входило: вчасно нагодувати, погуляти на свіжому повітрі, змінити підгузник, вкласти спати. І ось йому 1,5-2 рочки. Ви помічаєте, що поведінка дитини змінилася, вона перетворилася з слухняного малюка в маленького монстра, дитина не слухає і вередує (причому без жодного приводу), з нею важко домовитися, вона завжди щось вимагає у істеричній формі.
Ви відчуваєте свою безпорадність, нервуєте. Багато хто називає цю проблему кризою перехідного віку. Чи так це? Що робити, коли дитина не слухається і капризує, дізнаємося з цієї публікації.

У віці дитини до 3 років про кризу говорити зарано. Тут потрібно задуматися про методи виховання. Новонароджена дитина має потребу в задоволенні потреб, з часом у неї виникає потреба в задоволенні бажань. І тоді починаються всі складнощі. Батькам важливо не пропустити того моменту, коли в малюка з’являються не тільки потреби, а й бажання.

Не викликає труднощів задовольнити потреби дитини, але бажання не завжди можна реалізувати. Дитина вередує, у неї починаються істерики, які проявляються по-різному – накидається на вас з кулаками, демонстративно лежить на підлозі, ламає і жбурляє іграшки, тупотить ногами, несамовито кричить і так далі. І перед батьками постає одвічне питання «Що робити?”, Тоді вони стають на шлях вибору – потурати чи ні капризів дитини. Багато батьків для того, щоб дитина заспокоїлася, вибирають шлях поступок, і тим самим вибирають дуже небезпечний шлях. У дитини виробляється звичка – будь-якими способами домагатися виконання своїх бажань. Батькам слід для себе з’ясувати, що потрібно перестати бути «добрими», і пора не тільки потурати, а й забороняти.

Потрібно дотримуватися певних принципів:

1. Постарайтеся бути вірними своєму слову. Якщо ви сказали дитині, що не виконаєте його бажання, то потрібно і стояти на своєму. А от якщо щось пообіцяли, то, як би не було важко, обіцянку потрібно виконати;

2. Тримайте себе в руках;

3. Не переходьте на підвищені інтонації, навіть якщо вас дратують капризи дитини. Як би вас не дратувала примхлива поведінка дитини, реагуйте на це спокійно, дайте їй зрозуміти, що криком вона нічого не доб’ється. Якщо істерика посилюється, спробуйте обійняти дитину, дайте їй відчути вашу любов. У діалозі з дитиною проявіть почуття співпереживання: «Так, я розумію, і мені теж дуже сумно …»;

4. Не перетворюйтеся на квочку

Заохочуйте і вітайте самостійність дитини. Почніть з нею спільну гру, яка до цього не викликала в нього інтересу, а коли дитина захопиться грою, залиште її на деякий час грати самостійно.

Що робити, якщо дитина не слухається?

Неможливо уникнути протесту, можна навчитися зменшити число конфліктів. Адже такий непослух розрахований на зовнішній ефект, і якщо на це батьки будуть реагувати правильно, ці протести можна зменшити. Адже дитина не слухається: коли її примушують зробити те, чого він не хоче робити, або йому забороняють робити те, що хочеться.

Малюкові велять йти додому з прогулянки, а він ногами і руками чіпляється за все, щоб тільки залишитися погуляти, йому звеліли їсти, а він відвертає голову і з силою стискає зуби. Таким чином, він висловлює протест проти наказу, який порушує бажання малюка.

Дорослим потрібно навчитися вчасно запобігати напади впертості і протесту у дитини. Всі зусилля батьків повинні бути спрямовані на те, щоб зняти напругу. Чітко дотримуваний режим дня, доброзичлива обстановка будинку, авторитет батьків допоможуть справитися з нападами протесту. Малюкові слід говорити, що він потрібен, що його люблять і одночасно надавати маляті достатню самостійність.

Від батьків потрібні обов’язково помірна вимогливість до поведінки, до вчинків і терпіння. Дитину не слід укладати в дуже жорсткі рамки або весь час поступатися йому. І те й інше приведе до більшого непослуху дитини.

Іноді діти не слухаються тому, що розпещені. Так відбувається, коли батьки багато забороняють, а, приміром, бабуся дозволяє абсолютно все. Такого допускати не можна – зросте не пристосований до життя егоїст. Не слухатися і вередувати може і малюк, який почав хворіти, тому батькам слід уважно ставитися до поведінки дитини.

Діти раннього віку в силу особливостей нервової системи не можуть постійно сидіти спокійно, як цього від них вимагають дорослі. Такі вимоги викликають перенапруження процесу гальмування і ведуть до різних серйозних порушень поведінки. При такій системі виховання діти стають дратівливими.

Часто у відповідь на непосильні для них вимоги загальмувати свої дії діти відповідають бурхливим спалахом свого збудження, вперто з криком вимагають бажаного, кидаються на підлогу, б’ють ногами. Часто такі діти домагаються свого – не кожна бабуся, мама, здатні витримати такий натиск. І ця поступливість вам дорого обійдеться: дитина зрозуміє, що вона здатна досягти всього при відомій частці наполегливості.

Вихід у тому, що для дитини потрібно створювати безпечні умови для діяльності, адже рух – це його фізіологічна потреба. І від батьків потрібно чимало винахідливості. Займайтеся з дитиною, грайте з ним, приділяйте йому досить часу і необхідну увагу, і таким чином можна досягти більшого, ніж якщо ви будете постійно стримувати і обмежувати прояв активності у дитини.

Дитячі капризи – це така поведінка дитини, яка не виходить за рамки нормального, але доставляє дорослим чимало проблем. У кожного малюка своя індивідуальність, свій характер, їх він висловлює в такій своїй неадекватній поведінці.

Примх малюка можна уникнути, якщо усунути джерело небажаної поведінки. Наприклад, при укладанні спати малюк починає стукати своїм ліжечком, розгойдуючи її. Ліжко потрібно поставити таким чином, щоб воно не гриміло.

Навіть нацнеслухнянішому малюкові в ранньому віці потрібно розуміння з боку своїх близьких. Краще попросити дитину розповісти вам, чому він так вчинив. Цей спосіб спілкування (а не покарання!) Допоможе дитині зрозуміти, що вона була неправа.

Якщо малюк після гри не прибирає за собою іграшки, потрібно скласти їх в ящик і заховати. Рано чи пізно дитина зрозуміє, що, якщо вона буде розкидати іграшки, вона може залишитися без улюблених ігор. Якщо дитина збирається витягти з шафи скляні предмети, потрібно перекласти предмети так, щоб вони були недоступні для дитини або замкнути шафу. А можна у відповідь на примхи піти в іншу кімнату і не звертати уваги на примхливу дитину, але на це потрібно велика витримка. Дитина у віці 2-3 років не може пояснити свої вчинки, а дорослі сприймають його поведінку як непослух.

Існує 3 основні послідовні кроки в поведінці батьків дитини, яка не слухається:

1. При непослуху дитини потрібно дати їй можливість самостійно припинити свої дії;

2. Якщо дитина продовжує бешкетувати і не заспокоюється, батькам потрібно застосувати до неї таке покарання, яке обіцяли їй в цьому випадку;

3. Після покарання дитині потрібно обов’язково пояснити, чому вона була покарана.

Ці кроки в підсумку призведуть до того, що і самий неслухняний малюк задумається, перш ніж зробить що-небудь недозволене.

Приділяйте дитині увагу, і тоді його вихователі зможуть уникнути багатьох неприємних ситуацій і конфліктів, у які може потрапити дитина. Адже часто виходить так, що діти роблять погані вчинки тільки тому, щоб привернути до себе увагу батьків. І з цієї причини дитину потрібно хвалити навіть за самий малозначний вчинок. Після цього йому захочеться зробити більше хорошого, а не зробити поганий вчинок, який він робить наперекір батькам.

Джерело:http://mira-moon.ru/page/shho-robiti-koli-ditina-ne-sluhayetsja-i-kaprizuye